Грейс Лі Боггс, активістка, філісоф і мислителька, надихнувшись ідею Мартіна Лютера Кінга про утопічне суспільство, у своїй відомій книзі “Наступна американська революція”, написала: “Ми
повинні привносити у нашу спільноту безмежне вміння любити, служити і
творити для інших разом з іншими. Ми повинні запрошувати сусідів у наші
домівки, наші міста – не тільки у центральні райони , але й на околиці, у
ізольовані частини міста, на Мейн Стріт чи Уолл Стріт, і у кампуси
університетів Ліги Плюща теж”.
Місце для побудови зв’язків
Дуже прикро, що традиційна структура школи не мотивує учнів будувати спільноту, яка вміє любити, служити і творити.
Більшість з вчителів витрачає свій час на виконання ряду завдань чи
на підготовку до наступних занять. Ми швиденько намагаємось виставити
оцінки і знову повернутись до роботи зі студентами, маючи на це все
обмаль часу.
Крім цього, не обходиться без великої
кількості неочікуваних і кризових ситуацій, які є частиною нормального
робочого дня у школі. Такий темп, звичайно, з одного боку, не залишає
місця і часу для ліні і тримає в тонусі, а з іншого боку – зовсім не
сприяє створенню зв’язків чи побудові спільноти.
Водночас, школярі теж, рахуючи хвилини
до закінчення уроку, бігають від одного класу до іншого, не маючи
ніякого особистого контролю над власним часом і завданнями. Вони час від
часу ловлять короткі моменти для спілкування з однолітками, а потім
знову змушені налаштовуватись на нові завдання – і так весь шкільний
день.
Я подаю сучасну школу у не дуже позитивному світлі, аби наголосити на важливості спільноти, міжособистісних відносин та набуття досвіду від спілкування з іншими.
Якщо б все, що мені потрібно було для наступного робочого дня – це
підготувати ряд завдань для учнів, тоді моя робота швидко б
перетворилася на рутину.
Те саме стосується студентів, яким
бракує трохи контролю і мотивації визначити власний графік і те, чим
вони хочуть займатись. Але водночас нам важливо нагадувати собі, що молоді люди мають ті ж самі базові потреби – бути визнаними, побаченими і почутими.
Не зважаючи на усі виклики і труднощі, школа може – і повинна – бути місцем побудови людських взаємин і турботи однин про одного. Зовсім не складно розпізнати те, що робить кожного з нас цілісною особистістю і побудувати середовища, де панує атмосфера любові, розуміння, служіння і творчості. Працюючи над побудовою класів як спільнот, школа стає чимось вищим, ніж просто конвеєром завдань. Вона стає місцем, де люди відчувають свою цінність, натхнення і приналежність.
5 кроків до побуви спільноти в класі
Є безмежна кількість практичних вправ,
які допомагають перетворити ваш клас у спільноту. Я обрала п’ятірку з
них і буду рада, якщо ви поділитесь своїми ідеями чи додасте свої
коментарі.
Давайте своїм учням можливість ділитись різними аспектами свого життя.
Вибір предметів, урізноманітнений
розклад і нерівномірна динаміка в класі – це все причини того, що учні
не мають можливості поговорити і порефлексувати на важливі для них теми.
Звичайно, школа – це місце праці, але й водночас – це місце, де ми пізнаємо, хто ми є.
Відзначайте, що у класі йде добре.
Я так часто сфокусована на тому, чого
хочуть досягнути мої студенти і як ми разом можемо покращити ситуацію,
що я інколи забуваю поглянути перед себе і побачити ті неймовірні речі,
які відбуваються в класі. Усі в класі тільки виграють від публічного визнання хороших результатів, від важливих коментарів і висновків, від якісно проробленої роботи разом.
Давайте своїм учням час для спілкування і взаємодії.
Спільноти розвиваються, коли люди мають
право голосу і можливість спілкуватися один з одним. Коли завдання
передбачає спільну роботу (навіть, якщо фінальний результат є суто
індивідуальним), є багато способів вчитись у інших. Стаття Шеррі Тарклс (Sherry Turkle) є дуже хорошим нагадуванням про те, яке значення у житті підлітка має спілкування.
Включайтеся і слідкуйте за динамікою групи.
Ми повинні вислуховувати наших учнів.
Час від часу вони просто потребують висловити свої ідеї чи переживання,
що стосуються шкільної роботи. Також, часом їм потрібно поговорити про
їхні особисті проблеми, про їхнє життя з однолітками. Відведення часу для розмов і вирішення робочих питань та конфліктів може неабияк сприяти зміцненню зв’язків у класі.
Будьте “господарем у домі” і задайвате тон.
Навіть у ті дні, коли я стрімголов мчуся
на роботу після хаотичного ранку вдома і почуваю себе, м’яко кажучи, не
найкраще, я розумію, що попри мої особисті невдачі, мої студенти
заслуговують на повагу. Що більше доброти, теплоти і співчуття я
проявляю, то кращими є успіхи, ріст і зв’язки моїх учнів. Я хочу, щоб
мої студенти знали, коли я відчуваю, що вони справились погано або що
можуть справлятись і краще, але я намагаюсь донести їм це, показуючи
свою підтримку і віру в їхні можливості.
Переклад з англійської: Надія Михалевич
Originally published 12.18.2015 ©
Edutopia.org; George Lucas Educational Foundation. While this
translation has been prepared with the consent of Edutopia, it has not
been approved by Edutopia and may therefore differ from the authentic
text. In cases of doubt the authentic text should be consulted and will
prevail in the event of conflict.
Джерело: http://www.prosvitcenter.org/uk/archives/1951
Немає коментарів:
Дописати коментар